25 ноября 2017 г.

Пам’ятник Опанасу Матюшенку - керівнику повстання на панцернику «Потьомкін» у 1905 р.

Опанас Миколайович Матюшенко— керівник повстання на панцернику «Потьомкін», народився 2(14) травня 1879 р. в с. Дергачі Харківської губернії в родині шевця. Закінчив церковно-парафіяльну школу. Брав активну участь в українському національно-культурному та політичному русі. З дитинства дружив зі своїм видатним односельцем — письменником і вченим Гнатом Хоткевичем. Входив до «Харківської Української студентської громади», де познайомився з Олександром Коваленком. Працював робітником у Харківському паровозному депо, згодом в Одесі — кочегаром на пароплаві. 1900 - пішов служити до військово-морського флоту. Через два роки закінчив школу машиністів у Кронштадті та був направлений на Чорноморський флот. Одержав звання мінно-машинного квартирмейстера на панцернику «Потьомкін». 27 (14 ст. ст.) червня 1905 року на панцернику з фрази, вимовленої Григорієм Вакуленчуком українською мовою: «Та доки ж ми будемо рабами!», почалося повстання. Після того, як на початку повстання на «Потьомкіні» Г.Вакуленчук був смертельно поранений, повстання очолив унтер-офіцер Опанас Матюшенко. За свідченням очевидців увесь час 11-денної одиссеї «Потьомкіна» Матюшенко виділявся своєю рішучістю та енергією. Він до останнього дня вів агітацію серед матросів за продовження боротьби. Опанас Матюшенко навіть своє звернення «До гнобителів народу» розпочав дещо перефразованими Шевченковими словами: «Схаменіться, будьте люде!». 20 червня (3 липня) 1905 року суднова комісія під керівництвом Матюшенка передала іноземним консулам в Констанці (Румунія) відозви: «До всього цивілізованого світу» та «До всіх європейських держав», в яких роз'яснила мету своєї боротьби. Після кількох переходів Одеса-Констанца-Феодосія в пошуках води, вугілля та продовольства, не отримавши бажаного, революційний «Потьомкін» змушений був 25 червня (8 липня) 1905 року здатися румунській владі у Констанці. Повстала команда зійшла на берег і попросила політичного притулку. Царський уряд вимагав видати їх як кримінальних злочинців, але Румунія відмовила. Після здачі «Потьомкіна» румунській владі протягом року жив у Бухаресті. Звідти переїхав до Швейцарії, а згодом до США, де працював на заводі Зінгера. Через 8 місяців поїхав до Парижа, звідки змушений був тікати до Швейцарії через переслідування поліції. У червні 1907 року всупереч умовлянням свого друга Г.Хоткевича він нелегально повернувся в Україну. Царська охорона вистежила його в Миколаєві. На спеціально надісланому міноносці під посиленою охороною (7 офіцерів і 60 матросів) у кайданах його перевезли до Севастополя. 17 жовтня 1907 року відбувся суд. Приміщення було оточене конвоєм зі ста чоловік. Матюшенко відмовився від захисників і всю провину за повстання взяв на себе, жодного прізвища товаришів не назвав. Вирок суду — страта через повішення. Прохання про помилування Матюшенко подати відмовився. Вирок був виконаний зранку 20 жовтня 1907 року у дворі Севастопольської тюрми.

Пам’ятник Опанасу Матюшенку  - керівнику повстання на панцернику «Потьомкін» у 1905р., розташований у центрі міста, в колишній садибі, де народився і виріс О.Матюшенко, нині вул.Матюшенка.