21 ноября 2017 г.

Всеукраїнський тиждень права

Проведення Всеукраїнського тижня права започатковано Указом Президента України «Про Всеукраїнський тиждень права» від 8 грудня 2008 р. № 1149/2008 «враховуючи важливе значення правової освіти в дальшій розбудові України як правової держави, вихованні у громадян поваги до закону і прав людини, з нагоди 61-ї річниці проголошення Загальної декларації прав людини». Згідно з Указом Всеукраїнський тиждень права має проводитись щороку в тиждень, що включає 10 грудня – День прав людини, який відзначається в пам’ять проголошення Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 р. Загальної декларації прав людини.
Права людини – це права та свободи, які кожна людина має виключно на тій підставі, що вона є людиною, і які, таким чином, є однаковими для всіх людей. Хоча термін «права людини» відносно сучасний, основа цієї концепції прослідковується ще до часів Стародавньої Греції та римського права.
Ідеї рівності усіх людей можна знайти й у ранньому християнстві, для якого характерні такі постулати: «кожний одержує нагороду по своїй праці»; «де немає закону, там немає і злочину»; «якою мірою міряєте, такою відмірено буде і вам». Древньоримським юристам належить заслуга в розробці поняття суб’єкта права і рівності перед законом. Аналогічна тенденція характерна для періоду середньовіччя, із його станово-ієрархічною структурою, де права людини були привілеєм окремих станів, а рівність прав обумовлювалася приналежністю до того самого стану. Сучасне розуміння прав людини склалося після Другої світової війни. Питання про необхідність розробки декларації прав людини було порушено США ще під час роботи над Статутом Організації Об’єднаних Націй у 1943-1945 роках. Статут ООН підтвердив віру в фундаментальні права, гідність і цінність людської істоти і зобов’язав усіх членів ООН забезпечити повагу й дотримання людських прав та основних свобод для всіх без розрізнення щодо раси, статі, мови чи релігії.
Загальна декларація була прийнята у вигляді резолюції Генеральної Асамблеї ООН, закріплені в ній норми мають рекомендаційний характер. «Загальна декларація прав людини» стала найбільш авторитетним джерелом міжнародних норм у галузі прав людини. Невеликий за текстом документ не тільки визначив цивілізаційні ознаки суспільства, центром якого є людина, а й загалом утвердив повагу до прав людини як первісний обов’язок держави. Декларація разом з Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права та Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, прийнятими Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р. визначається як Міжнародний Білль про права людини.
Україна ратифікувала ці пакти у 1973 р.Загальна декларація прав людини побила свій власний рекорд по кількості перекладів на іноземні мови. За повідомленням інформаційних агентств, що посилаються на інформаційну службу Організації Об’єднаних Націй, документ вже перекладено на 370 мов від абхазької до зулу.Вперше Декларацію прав людини було внесено до Книги рекордів Гінеса 10 років тому, коли вона стала доступною для носіїв 298 різних мов.
І нині «Загальна декларація прав людини» виконує як мінімум дві вкрай важливі функції: є базою для низки галузевих міжнародних договорів і першоосновою для розбудови національних правових систем. Гідність, свобода, рівність – ці слова невіддільно пов’язані із самою сутністю людини. Вони ж визначають засади організації будь-якого демократичного суспільства, закладають систему координат для цінностей, що мають становити зміст та спрямованість діяльності держави.