Контакти

62300, м. Дергачі, вул. Сумський шлях, 79-б

derradadergachi@ukr.net

(05763) 3-01-14

ДЕРГАЧІВСЬКА МІСЬКА РАДА

Офіційний веб-сайт Дергачівської міської ради

Персональний кабінет

Об’єкти культурної спадщини

Сьогодні: 22 червня 2018 р.
475

Гора Січ

Травами обвиті схили
під крутим хребтом,
Під Хрестом - стара могила,
небо - над Хрестом...
Тут колись під Деркачами
гаряче було -
Козаки із перначами,
шаблі наголо...
Микола Чумак

Людина має завжди пам'ятати звідки вона родом, де її коріння. Адже сучасне лежить на шляху від минулого до майбутнього. Таке історичне місце є в Дергачах. Це - гора Січ, яка знаходиться на північно-західній околиці міста. Вона є найвищою точкою на території міста, з якої розкривається чудовий краєвид Дергачів.

Слава ця козацька хай
Дергачівський славить край!

Пам`ятний хрест як символ вшанування пам`яті легендарних козаків Слобожанщини встановлено в 2005 році на День українського козацтва за ініціативою Дергачівського міського голови О.Лисицького на кошти підприємця міста Осадчого О.С.

Історико-краєзнавче містечко «Січ-гора»

При въезде в город есть музей.
Гостей он приглашает и друзей.
О Деркачах историю расскажет
И жизнь казацкую покажет.
Казаков отряд в дозоре
На родном стоит просторе.
Прогнали давно врага,
Сторона родная и дорога.
Казак усатый скажет речь,
Ворота откроет в крепость Сечь.
Приезжайте в Дергачи
На казачьи куличи.
Попейте чай из самовара,
Кулеша из казана и лечебного отвара.
Водой напоит не усталый,
Колодец деревянный, старый.
Встретит мельница большая,
«Взглядом добрым провожая»,
Зерно в мешках все принимает,
На муку готовую меняет.
Отстрелялись и не дрожат
Пушки спящие лежат.
Легендарный рядом воз стоит,
Историю веков хранит.
Отряд казачий все в дозоре
На своей охранной зоне.
Героизм и славный подвиг знаем,
Чтим мы память и восхваляем.

2009г. С. Остапенко, м.Дергачі

Вул.Петровського (залізничний переїзд)

 

Храм Різдва Богородиці

Храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці був споруджений із дерева і освячений у 1685 р. Він стояв на піщаній рівнині, яка зветься Буряківкою. Будівником храму був Яків Туранський.

На початку XIX ст. побудовано новий, цегляний храм, який освятили у 1838 р. У побудові його, крім Якова Туранського, брали участь священик Федір Туранський, помічники: Олександр Осташевський, Семен Квітка, прихожани.

З архітектурної точки зору храм побудовано в стилі пізнього класицизму. Зараз у храмі ведеться реконструкція приміщення та будівництва недільної школи.

З 2010 року настоятелем Дергачівського храму Різдва Богородиці є протоієрей Василь, в миру – Товкан Василь Йосипович.


Храм Різдва Богородиці


Настоятель храму протоієрей Василь з міським головою О.Лисицький

 

Пам’ятник Т.Г.Шевченку

Шевченка відтворили скульптори: А.Шуаліс, В.Семенюк, архітектор В.Лаптєв.

Пам’ятник Опанасу Матюшенку - керівнику повстання на панцернику «Потьомкін» у 1905р.

Опанас Миколайович Матюшенко— керівник повстання на панцернику «Потьомкін», народився 2(14) травня 1879 р. в с. Дергачі Харківської губернії в родині шевця.

Закінчив церковно-парафіяльну школу. Брав активну участь в українському національно-культурному та політичному русі. З дитинства дружив зі своїм видатним односельцем — письменником і вченим Гнатом Хоткевичем. Входив до «Харківської Української студентської громади», де познайомився з Олександром Коваленком.

Працював робітником у Харківському паровозному депо, згодом в Одесі — кочегаром на пароплаві. 1900 - пішов служити до військово-морського флоту. Через два роки закінчив школу машиністів у Кронштадті та був направлений на Чорноморський флот. Одержав звання мінно-машинного квартирмейстера на панцернику «Потьомкін». 27 (14 ст. ст.) червня 1905 року на панцернику з фрази, вимовленої Григорієм Вакуленчуком українською мовою: «Та доки ж ми будемо рабами!», почалося повстання. Після того, як на початку повстання на «Потьомкіні» Г.Вакуленчук був смертельно поранений, повстання очолив унтер-офіцер Опанас Матюшенко. За свідченням очевидців увесь час 11-денної одиссеї «Потьомкіна» Матюшенко виділявся своєю рішучістю та енергією.

Він до останнього дня вів агітацію серед матросів за продовження боротьби. Опанас Матюшенко навіть своє звернення «До гнобителів народу» розпочав дещо перефразованими Шевченковими словами: «Схаменіться, будьте люде!». 20 червня (3 липня) 1905 року суднова комісія під керівництвом Матюшенка передала іноземним консулам в Констанці (Румунія) відозви: «До всього цивілізованого світу» та «До всіх європейських держав», в яких роз'яснила мету своєї боротьби. Після кількох переходів Одеса-Констанца-Феодосія в пошуках води, вугілля та продовольства, не отримавши бажаного, революційний «Потьомкін» змушений був 25 червня (8 липня) 1905 року здатися румунській владі у Констанці. Повстала команда зійшла на берег і попросила політичного притулку.

Царський уряд вимагав видати їх як кримінальних злочинців, але Румунія відмовила. Після здачі «Потьомкіна» румунській владі протягом року жив у Бухаресті. Звідти переїхав до Швейцарії, а згодом до США, де працював на заводі Зінгера. Через 8 місяців поїхав до Парижа, звідки змушений був тікати до Швейцарії через переслідування поліції. У червні 1907 року всупереч умовлянням свого друга Г.Хоткевича він нелегально повернувся в Україну. Царська охорона вистежила його в Миколаєві. На спеціально надісланому міноносці під посиленою охороною (7 офіцерів і 60 матросів) у кайданах його перевезли до Севастополя. 17 жовтня 1907 року відбувся суд. Приміщення було оточене конвоєм зі ста чоловік. Матюшенко відмовився від захисників і всю провину за повстання взяв на себе, жодного прізвища товаришів не назвав. Вирок суду — страта через повішення. Прохання про помилування Матюшенко подати відмовився. Вирок був виконаний зранку 20 жовтня 1907 року у дворі Севастопольської тюрми.

Пам`ятник Опанасу Матюшенку  - керівнику повстання на панцернику «Потьомкін» у 1905р., розташований у центрі міста, в колишній садибі, де народився і виріс О.Матюшенко, нині вул.Матюшенка.

Пам’ятник першій учительці

Майбутнє наших дітей,нашого народу – в руках Учителя, в його золотім серці.

Відкрито в Дергачах у жовтні 2009 року.


Скульптурна композиція «Моя перша вчителька» побудована в 2009 році до Дня вчителя на кошти благодійного фонду «Дергачівщина» за фінансової та матеріальної підтримки трудових колективів, підприємців, меценатів та багатьох небайдужих людей Дергачівщини.

Скульптор: заслужений художник України Мамєдов К.С.. Архітектор: Осадчий О.С.

Поділитися в соціальних мережах

№ 201

Останній номер газети
«Рідне місто»

Посилання на державні ресурси: