Кожного року ми вшановуємо світлу пам’ять українців, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.
В перші ж дні війни багато наших земляків пішли добровольцями на фронт, останні допомагали будувати барикади. В липні-серпні був створений винищувальний батальйон. Наприкінці жовтня 1941 року розгорнулися запеклі бої за Дергачі. 22 жовтня 1941 року місто Дергачі окупували. З перших же днів окупації в районі почали діяти загони народних месників. У партизанських групах було близько 40 чоловік. Перша окупація району тривала з 22 жовтня 1941 року по 13 лютого 1943 року. Під натиском переважаючих сил ворога, радянські війська 10 березня вимушені були відступити. Нацисти встановили кривавий окупаційний режим. Розстріляли 122 громадянина. 1033 чоловіка відігнали на каторгу в Німеччину. Та фашистам не вдалося залякати мешканців міста. Вони чинили опір, зривали поставку харчів, виводили з строю машини, допомагали пораненим воїнам Червоної Армії. 19 серпня 1943 року Дергачі були звільнені частинами Червоної армії. На фронтах Другої світової війни і в партизанських загонах воювали 1756 мешканців, 500 з них за мужність і героїзм нагороджені орденами і медалями, 956 чоловік віддали життя в боях з фашистськими загарбниками. Про тяжкі бої на нашій території та вшанування подвигу героїв нагадують 17 пам’ятників, обелісків та братських могил.
Нажаль, час невпинний. З кожним роком все менше залишається свідків тих страшних подій. Наші нагальні проблеми стирають у нашій пам’яті спогади. Але наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. Життєписи цих людей – уроки істинної мужності та патріотизму для сучасників.
Вічна пам'ять загиблим. Честь і слава живим героям!
Поділитися в соціальних мережах
